Методика

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки, молоді та спорту Хмельницької ОДА

Хмельницьке ВПУ № 25

Майстер-клас « Яворівський розпис»

Гринчака Василя Іларовича

 смт. Гриців 8.10.2015

Тема: Яворівський розпис

Мета: ознайомити з особливостями  Яворівського розпису

                       Розвивати вміння виконувати елементи розпису

                       Виховувати естетичні смаки, відчуття прекрасного

Обладнання:  комп’ютер, проектор, конспект, папір А4, пензлі, акрилові фарби червоного, зеленого, жовтого, синього та білого кольорів, навчальні роботи учнів, дерев’яна шкатулка

 Хід заняття: 

1.  Повідомлення теми, мети.

- Сьогодні будемо знайомитися з історією та сьогоденням Яворівського розпису.

І спробуємо виконати деякі елементи. Можливо ви пробували себе у цій техніці та зіштовхнулися з рядом проблем. Сьогодні спробуємо деякі з них розв язати.

2.Актуалізація опорних знань

Чому розпис називається Яворівським? Які традиційні кольори використовуються у цьому розписі?

3. Підсумок відповідей.

Назва розпису походить від міста Яворів Львівської області.

Традиційно використовуються жовтий, зелений, червоний, синій, та білий кольори

4. Подача нового матеріалу

Яворівський розпис – це український народний промисел, який виник у XVIII столітті на території сучасного Яворівського р-ну Львівської області — центрі збуту розмальованих виробів із дерева.

Яворівський розпис має свої давні традиції. Найбільш часто він використовувався при прикрашанні скринь. Як правило, орнамент складався з рослинних і геометричних мотивів.
Широко застосовувався і на дерев'яних іграшках— кониках, метеликах, пташках, візочках, виготовлених з дерева із оригінальною конструкцією, механікою для кожної забавки, які за задумом були прості, реалістичні, привабливі.

Різновидом розпису дерев’яних виробів було малювання сувенірних точених виробів (вазочки, грибки, яйця-мальованки) або ж предметів побуту (кухонні дощечки, лопатки, ложки).

Яворівський розпис вирізняють характерні елементи (квіти, ружі, зірки, віночки, качечки, кривульки, цяточки, рисочки тощо) і переважно п'ять кольорів (зелений, жовтий, червоний, коричневий, білий та їх похідні).

5. Самостійна робота

 Бажаючі  на аркуші А4 виконують елементи Яворівського розпису листочки, квіточки, сонечка.

Індивідуальний підхід

                - наглядаю за роботою

                - даю вказівки при виконанні практичного завдання

                - допомагаю при виникненні нестандартних ситуацій

                - відповідаю на запитання

В  кінці  прошу задавати запитання, які могли виникнути впродовж майстер-класу.

6.Підсумки

Підводжу підсумок, дякую за увагу, бажаю успіхів в оволодінні Яворівським розписом

ЦІКАВЕ МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО

живописцям просто про складне

Василь Гринчак

                                                                                                                                Хмельницький 2015

Чорна туш буває 3 видів: рідка, концентрована, та суха. Рідка туш складається з газової сажі, тваринного клею та домішок цукру, гліцерину та фенолу.Рідка випускається у флаконах; концентрована, що нагадує пасту,- в тюбиках. Її витискають на тарілочку і розчиняють водою. Суха туш випускається у плитках. Перед роботою її слід розтерти у спеціальному посуді- тушниці.

Для малювання тушшю використовують гусячі, тростинові та стальні пера; а також деревяні палички.

 Тростинові та гусячі можна зробити самому. Гострим ножем або лезом бритви робиться косий зріз, потім підрізають його з двох сторін, а сам кінчик пера чуть-чуть розрізається. Для малювання гусячими перами вибираються  махові пера з крил. Найкращі з крил диких гусей, але підійдуть і пера свійської птиці. Заточуються подібно до тростинових.

Основна вимога до стального пера- еластичність і вільне ковзання по папапері. Щоб перо завжди добре працювало, його слід періодично протирати фланеллю, витираючи залишки туші.

Тростинові пера або заточені дерев’яні палочки дають більш однотипну мяку лінію, зручну для швидких замальовок.

Для роботи сухим пензлем використовують чорну рідку туш не розведену водою. Папір вибирають крупнозернистий, пензлі- щетинні- плоскі та круглі різних розмірів.

Вугілля для малювання найкраще купити, але можна і зробити самому. Пучок вербових, березовихих палочок поставити в жерстяну коробку та засипати піском до верху. Обпалюання, завдяки цьому, відбуватиметься на газовій плиті без доступу повітря. Важливо, щоб вугілля не було недопалене і не перепалене. Недопалене буде царапати папір, а перепалене - розсипатися в руках і його неможливо заточити. Заточується вугілля у вигляді лопатки. Зрізається з одного боку під кутом 45. Вугіллям працюють на шороховатій поверхні, картоні, полотні. Варто мати під рукою кілька чистих тряпочок для змахування лишнього вугілля та витирання рук. Для розтирання вугілля треба кусочок вати скрученного в кульку. Недоліком вугілля є те, що воно обсипається при найпершому дотику. Тому його обовязково треба закріплювати (наприклад лаком для волосся).

В 19 ст. поширилось жирне вугілля просочене рослинною олією (воно має темніший тон), а також пресоване вугілля. Воно краще тримається на папері, але теж потребує закріплення. Малювати вугіллям можна разом з іншими матеріалами. Наприклад: сангіною, крейдою, пастеллю, кольоровими олівцями, аквареллю, спеціальними вугільним олівцем «Ретуш».

Продається вугілля у вигляді палочок, які можуть бути загорнуті в папір або у фольгу. Також зустрічаються набори вугілля у спеціальних коробочках.